ром, що спочатку намічався на час перед Хмельниччиною, а потім видно був перенесеним на кінець XVII в. Ся думка що-до Андибера, як відомо, прийнялася в пізнішій літературі про думи. Але саме з сього погляду: ріжних вагань видавців і пересувань матеріялу, сей план видання дає нам цінну можливість прослідити хід роботи редакторів, до певної міри навіть вгадати ті думки й погляди, що кермували нею і витворювались і формулювались у процесі роботи.
Як бачимо, редактори, чи то сам Антонович, підходив до роботи без вироблених поглядів на пісенні пам'ятки й без ґрунтовного знання друкованого матеріялу.
Видко, діло для нього було нове.[1] Можемо думати, що робота над Історичними піснями почалася з того, що було переглянено найпопулярніші збірники, і в них повідзначувано те, що могло мати звязок з якимись історичними подіями або відбивало в собі певні епохи, і відзначувалось без огляду на форму матеріялу : автентичну народню чи сумнівну. Чи сей вибір на-чорно робив сам Антонович, чи тільки він складав се все у відомий нам план, сього не можна сказати зовсім категорично. Ми знаємо, що в пізніших стадіях роботи до видання Історичних пісень було притягнено велику силу робітників, запроваджено свого роду громадську толоку, але мабуть се було зроблено тоді, коли перед очима видавців уже був хоч схематичний план видання: мабуть отсей, що його зложив Антонович. І. В. Антонович у своїх споминах про батьківський дім згадує кабінет Антоновича, засипаний картками для Історичних пісень, і спільну роботу свого батька й Драгоманова коло тих карток. Коли тих карток було так багато: „вони лежали і на столі і на стільцях і на підлозі“ — оповідає вона, — то се мусіла бути та стадія роботи, коли систематизувався матеріял, списании на картки за якоюсь обдуманою системою. Се не була перша вибірка заголовків окремих пісень на картки, бо робота коло таких заголовків не могла тривати довго2) „Первісність“ сього плану потверджує присутність у ньому стількох фальсифікатів і систематичне черпання варіянтів з ріжних паралельних
- ↑ Драгоманов в тих часах тим менше претендував на знання історичної української пісенности. 2) С. Глушко, Спомини Ірини Володимировни Антонович про М. П. Драгоманова, „Україна“, 1926, кн., 4 с. 123.
Козацьке житье. Закр. 113. № 2 Макс. 1834, 143. Steck. 262. Коцин., II, № 5. [дев'ята картка 2-а стер.] Общіе. Морд. 247, 249. 1) Рубаные козаки [підкреслено] Морд. 239 (3 вар.. Уж, стр. 255, Морд. 225. Орелъ очи выбырае и проч. — Мет. № 38, № 41, 151, 152, 155, Паули. II, 55, Бал. № 17 Steck. 127, Нов. № 34. Ильн. № 9. Голов I, 94. 95, 96, 97, 98, 99, 102, 105, 106. Зимою на купынѣ, розгов. съ конемъ, Закр. № 65. Макс. 1834, 153. Перегонка орла съ конемъ, 1834, Макс. 148. Шамрай (дуэль) Метл. № 43. Гетьманъ убилъ брата. Рус. 30, Паули 6 (?) Голов I, 92 Рубаный козакъ Ляхами, Метл. № 37, Лук. 131. 2. О б щ і е. Перебранка съ орломъ Мет. № 36 Угроза дівчині, що пропаде, не вернеться. Мет. № 45. Сонъ дівчини о смерти козака, Морд. 224. Попы въ ладівницяхъ, Отрыв. Максим. 1834, 101. Чары вызыв. тѣнь козака, Голов. I, 83. Тройзільіе и 3 козаки сват. на Маруси, Уж. 243. Закр. № 133. Выѣздъ въ гетманське війско изъ ревности, Уж 248. Голов. I, 124 (35). Похищеніе дивчины козаками пзъ Галиціи Паули, II, 20 (4 вар.) 26 (2 вар.) 28. Голов. I, 72, 87, 116, 117, 118, 120, 124. 126, II. 305 (№ 325). Бѣгство жены отъ мужа, Паули. II. 101. Свинство. Вдова не отдае дочки за козака, Голов., I, 91. Лимирівна [закреслено] Дівчина не хоче йти за козака, Голов., II 265 (№ 104) Смо.
