підмазать не забудь!… Я хотів з тобою ще побалакать про того… як його?… От що був у нас з тобою на масниці… А дай бог пам'ять… чиновник. На гитарі добре грає.
Степан. Націєвський.
Мартин. Еге-ге! Націєвський! Ти, здається, казав, що йому Марися вподобалась?
Степан. Він питав мене, чи багато за нею при даного дасте, то певно вподобалась.
Мартин. А він-же сам — має який чин, чи так ще — канцелярист?
Степан. Ні, він уже губернський секретар.
Мартин. О, чин має не малий!
Степан. Давно веде ісходящу.
Мартин. Ісходящу? А що то за штука та ісходяща?
Степан. Така книга. Через його руки всі бумаги ісходять — він їх і в розносні записує, і печатає пакети. Без нього ні одна бумага не вийде з ратуші.
Мартин. Виходить, важна птиця.
Степан. Скоро і вступающі йому поручать.
Мартин. Вступающі?
Степан. Тоді вже усі бумаги і в ратушу, і з ратуші будуть іти через його руки.
Мартин. Яка-ж це должность?
Степан. Регистратор.
Мартин. Губернський секретар, ще й регистратор. Як-раз для нашої Марисі жених, а за придане нехай не турбується. Скажи, щоб приїздив. Коли хоче, то нехай на наших-же конях і приїде, його і звідціля одвезу в город на своїх. Побалакай з ним… так знаєш,
