Тарас. А що, панове-товариші, не привели ще наймитів і доси?
2-гий запорожець. Та тільки що пійшли за ними.
Тарас. Біжіть ще з трох в коршму і на руках сюди їх принесїть — ми їх розбудимо скорійше тут. (Кількох людий скоро виходить). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги відняло і мову стратив!… Тетяно, Тетяно! О, встаньте всї замучені і научіть, як пімстити ся за горличку мою!… Чого-ж вони так довго бавлять ся? Не маю сили більше ждати!
2-гий запорожець. Угамуй ся! Ще рано — і перші півнї не співали.
1-ший запорожець. Смертельно пяні лежали в коршмі, водою їх на силу відляли, але й тепер, здаєть ся, ще без памяти вони.
Тарас. Яка-ж нечиста сила вас підмовила напити ся так смертельно?
Наймит. Нас жид Мордохай закликав на могорич. Я випив тільки зо три чарки і память стратив.
Тарас. Не обійшло ся тут без жида — я так і знав! Чорти зробили ся жидами і тим живуть, що всїм людським гріхам пекольно помагають. І всїм гидким учинкам панським служать на радість сатани!… Панове-товариші! Тягнїсть сюди із коршми
