Мордохай. Вус!… То ви сьогодня ще мабуть і не поїдете, а Гершкови потрібна дуже риба: там завтра ярмарок!…
1-ший наймит. Куди-ж тепер їхати? Досить уже пізно; а поки накладемо, то й смеркнеть ся. (Виходить 1. і 2. наймит а також 3. і 4. без слів).
Мордохай. Слухайте, хлопцї, — зайдїть до мене зараз, я вам поставлю могорич, щоб ви сьогодня рибу повезли.
2-гий наймит. Та воно не так ще й дуже пізно, можна ще сьогодня виїхати — дорога не далека і знакома.
1-ший наймит. Та як справимось… то й побачимо…
Мордохай. Ну, йдїть же, випийте гарненько, та й до дїла.
2-гий наймит. Я так думаю: на рано можна було би заїхати у Кривянку з рибою.
1-ший наймит (переходить з другими і Мордохаєм сцену). А що-ж тут зістало ся: може десять сот докласти та вшнурувати вози… та… (входять у коршму).
Мордохай (пропустивши їх). Могорич се мазь така, що по нїй вже колеса не риплять! Але тепер менї байдуже. Всиплю їм того порошку, що дав пан Чеслав — нехай собі сплять у коршмі… (Виходить).
Тетяна. Я три рази вже йому казала, що осоружний він менї, що й глянути не можу на нього; а він, як змій, сичить і лїзе в очи, і бачу я в його очах замір поганий.
