Ця сторінка вичитана
своє єдине дитя за чесним лицарем! (Встає, обнимає Тараса). Нехай тебе Господь благословить!… І тебе, дитино моя, дорога моя, єдина утїха старости моєї. (Пригортає її голову до своїх грудий). О, я без міри щасливий! (Плаче, потім раптом, ще зі сльозами в голосї й на очах). От тепер випємо! Діждав ся мід свого! Маріє, ходи сюди!… Будемо танцювати з тобою! (Плаче).
Тетяна і Тарас. Що з вами, тату?
Бондар (обнимає то одно то друге). Від радости, дїти, від великого і несподїваного щастя!… Та й випю-ж цупко я!… Наливай!…
Завіса.
