богато є вогню того, що треба для коханя; та вони тушать його бісурменською кровю… Коли не бачать раю, їм у пеклї гарно! Однак кого з них дївочий погляд пригріє і вогонь придушений роздує, той пекло своє зараз кине і в рай летить… А сей козак Тарас з огню самого — я бачу по очах!…
Тетяна. Ох, не кажіть менї про нього більше нїчого!… Я не знаю, що зі мною тепер дїєть ся, голубонько: і радісно, і серце б'єть ся в грудях, мов пташечка, що в клїтку попалась!…
Марія. А бач — прийшла й твоя пора!…
Тетяна. Хиба, Маріє, се коханє? Я так зворушена його оповіданєм тільки.
Марія. О, нї, моя ти пташко, я хорість сю добре знаю: не дурно серце б'єть ся в тебе!… Воно ще спало, і всїм ти женихам, що сватались до тебе, відповіла: молода, мов, — ще не пійду… А сей протягне руку — й пійдеш певно! Збудив він серденько твоє.
Тетяна (наче марить). Не вродою він красший від других, що сватались до мене, нї… Коли нїхто, як він, не витерпів стільки; нї в кого нема такого чарівного погляду, що в саму душу йде і невимовним якимось щастєм її обвиває, коли говорить він до тебе з ласкою!… Коли-ж балакає про бісурменів, неначе блискавка замиготить в його очах і полумінєм страшним ті-ж очи запалають!… О, як він гарно розказує… Рубець у нього тут: рубнув, певно, шаблею татарин!… І той рубець у другого був би ґанчем, у нього-ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!…
Марія. А воно так: вже як полюбиш чоловіка,
