Але того факту, що у формі вартости товарів усяку працю виражається як рівну людську працю й тим то як рівнозначну,— цього факту Арістотель не міг вичитати з самої форми вартости, бо грецьке суспільство ґрунтувалося на рабській праці'’, і тому мало за природну базу нерівність людей і їхніх робочих сил. Таємницю виразу вартости, рівність і рівнозначність усіх праць, тому що й оскільки вони є людська праця взагалі,—цю таємницю можна розшифрувати тільки тоді*, коли поняття людської рівности має вже тривалість народнього забобону. А це можливе лише в такому суспільстві, де товарова форма є загальна форма продукту праці, де, отже, і відношення людей між собою як посідачів товарів є панівне суспільне відношення. Геній Арістотеля виявляється саме в тому, що він у виразі вартости товарів одкриває відношення рівности. Лише історичні рамки суспільства, що в ньому він жив» заважали йому відкрити те, в чому ж таки «справді» це відношення рівности.
Проста форма вартости товару міститься в його вартостевому відношенні до якогось одної о товару іншого роду, або в його міновому відношенні до цього останнього. Вартість товару A якісна виражається через властивість товару B безпосередньо обмінюватись на товар A. Кількісно вона виражається через здатність певної кількости товару B обмінюватись на дану кількість товару A. Іншими словами, вартість товару є самостійно виражена, коли вона представлена як «мінова вартість». Коли ми на початку цього розділу згідно із звичайною термінологією казали: товар є споживна вартість і мінова вартість, то це, точно кажучи, було неправильно. Товар є споживна вартість, або предмет споживання, і «вартість». Він виявляється як отака двоїстість, що нею він є» скоро його вартість має власну форму виявлення, відмінну від його натуральної форми, а саме форму мінової вартости; розглядуваний ізольовано, він ніколи не має цієї форми, а має її завжди у вартостевому відношенні, або у міновому відношенні до якогось другого відмінного від нього товару. Однак, скоро ми це вже знаємо, то з такими висловами не буде нам мороки, а придаватимуться вони для скорочення.
Наша аналіза показала, що форма вартости або вираз вартости товару випливає з природи вартости товару, а не навпаки — що вартість і величина вартости випливають з їхнього способу виразу як мінової вартости. Однак саме таку помилку роблять так меркантилісти й їхні сучасні прихильники, як от Фер’є, Ґаніль і і т. ін.,[1] так і їхні антиподи— сучасні комівояжери вільної торговлі, як от Бастіа й компанія. Меркантилісти переміщують
- ↑ Примітка до другого видання. F. С. A. Ferrier (sous - inspecteur des douanes): «Du Gouvernement considM dans ses rapports avec lo commerce», Pans 1805 і Charles Ganilh: «Des Syst&nes de l’Economm Politique», 2 • cme 6d. Paris 1821.
