Ми бачили, що коли якийсь товар А (полотно) виражає свою вартість у споживній вартості відмінного від нього товару В (сурдута), то він надає (drückt... auf) цьому останньому специфічної форми вартости, форми еквіваленту. Товар «полотно» виявляє своє власне вартостеве буття тим, що сурдут, не набираючи будь - якої іншої форми вартости, відмінної від його тілесної форми, є рівнозначний полотну. Отже, полотно фактично виражає своє власне вартостеве буття тим, що сурдут є безпосередньо вимінний на нього. Отже, еквівалентна форма якогось товару є форма його безпосередньої вимінности на інший товар.
Коли якийсь рід товару, як от сурдут, служить за еквівалент якомусь іншому родові товару, приміром, полотну, і тому сурдути набирають характеристичної властивости перебувати у формі, безпосередньо вимінній на полотно, то цим ще аж ніяк не дано ту пропорцію, що в ній сурдути й полотно можуть обмінюватися між собою. А що величину вартости полотна дано, то пропорція ця залежить від величини вартости сурдутів. Чи сурдут виражено як еквівалент, а полотно як відносну вартість, чи, навпаки, полотно як еквівалент, а сурдут як відносну вартість, величина вартости сурдута, як і раніш, визначається кількістю робочого часу, доконечного для його продукції, отже, вона визначається незалежно від його форми вартости. Але скоро тільки рід товару «сурдут» займе місце еквіваленту у виразі вартости, то величина його вартости не набуває жодного виразу як величина вартости. У рівнанні вартостей вона фігуруватиме скорше лише як певна кількість даної речі.
Приміром, 40 метрів полотна «варті» — чого? 2 сурдутів. Що рід товару «сурдут» відіграє тут ролю еквіваленту, що споживна, вартість «сурдут» фігурує супроти полотна як тіло вартости, то досить певної кількости сурдутів, щоб виразити певну кількість вартости полотна. Тому 2 сурдути можуть виразити величину вартости 40 метрів полотна, але ж ніколи не можуть вони виразити величини своєї власної вартости, величини вартости сурдутів. Поверхове розуміння цього факту, а саме того, що в рівнанні вартостей еквівалент завжди має лише форму простої кількости якоїсь речі, якоїсь споживної вартости, призвело Bailey’а, як і багатьох його попередників 1 наступників, до тієї помилки, що
не лише його власну вартість проти B, на яке воно обмінюється, а ще й вартість В відносно вартости A, хоч не сталося ніякої аміни в кількості праці, потрібної для продукції B, тоді падав не лише доктрина, яка запевняє, що вартість товару регулюється кількістю витраченої на нього праці, але й та доктрина, за якою витрати продукції якогось товару регулюють його вартість». (J. Broadhurst: «Political Economy», London 1842, p. 11, 14).
Пан Бродерст міг би так само влучно сказати: пригляньтесь до чисоових відношень 10/20,10/50,10/100 і т.д. Число 10 лишається незмінним, а проте його пропорційна величина, його величина щодо знаменників 20, 50, 100 постійно зменшується. Отже, падає великий принцип, що величину числа, наприклад, 10, «реґулюється» кількістю одиниць, що є в ньому.
