ва», загорілися вогні на сигнальних вежах на летунському майдані, кидаючи у простір каскади світла, що мало вказувати шлях дожиданому гостеві. Несвідомо майже повернулися очі усіх у цей безкраїй простір, на якому мерехтіли зірки то менші то більші, стараючись доглянути серед них „Queen of Virgini-ю“. Навіть ґазометчики пересували свої шоломи трохи на бік, щоб було красше бачити.
Точно пів до двадцятьтретьої подала святошинська обсерваторія знак, що після її обчислень може центральна телевізійна стація на летунському майдані начати пробу звязатись радієвою дорогою із судном, а в пів години опісля може піднятись ескадра літаків, яка мала летіли назустріч суднові.
Артименко, що мав як найкраще получення з телевізійною централею, дожидав нетерпеливо у свойому кіоску висліду тієї проби. І справді телєґрафіст із централі подавши вперід сигнальні знаки, почав висилати в простір палке привитання, розуміється, в анґлійській мові, в якому не хибувало згадки ні про „Му country“ ні про „Rule Britannia“ Ще день перед тим укладали його Карачевський та його два чужоземні товариші, худий та товстолезий.
Артименко не витерпів. Беручи Ігоря під руку, побіг до телевізійної централі, щоб послухати самому відповіди при відборному апараті. Та минали хвилі, а відповіди не було. Вправді можна було припускати, що висилаючий апарат на судні не впорядку, що сила його енерґії вичерпалась та всеж таки ця мовчанка збентежила всіх. Ще раз, а відтак знов втретє пробував телєґрафіст навязати розмову — але даремно. Біла тафля відборного апарату ясніла незмінимо, ні одна чертка не вказалася на ній. Розуміється, що відборний апарат у централі був достроєний до довготи хвиль апарату із „Queen of Virgini’ї“ так, що ніяка стація не могла перепиняти розмови. Впрочім, як це було умовлено, усі стації світу припинили на цих двадцять хвилин розмови свою діяльність.
