менш такому натискові воздуха, який ми відчуваємо у висоті 15 кільометрів.
Все те розуміється чисто теоретичні міркування астрономів та астро-фізиків роблені у затишку кабінетів при помочі математичних знаків та формул на основі цього, що показує сочка далевида чи зеркало рефрактора. Як воно в дійсності є покищо не знаємо. Може щойно наші неустрашимі дослідники скажуть нам правду — потішав своїх читачів Артименко.
Серіозні досліди над Марсом починаються вже з половини XVII-го віку. Вже з 1672-го року маємо перші карти Марсової поверхні. Інтересно, що через порівнання цих карт із теперішними, опертими на найновіших дослідах приходимо до висновку, що час обороту планети Марса довкола своєї оси з того часу не змінився ні трохи. Цей марсійський день виносить 24 години 37 мінут і 22.67 секунди. Із того слідує також дальший висновок, що і в земному обороті довкола оси не наступила за цей час ніяка зміна.
Коли дальше порівнюємо карти марсійської поверхні пороблені в ріжних часах то достерігаємо численні місця на них майже незмінені у свойому вигляді. Це доказує, що Марс має більш-менш сталу поверхню вкриту морями та суходолами як і наша земля, а не як інші планети, які будучи у ґазовому чи пливкому стані раз-у-раз зміняють свій вигляд.
Вже Уйлєм Гершель відкрив в 1784-ому році, що вісь Марса нахилена до екліптики під таким майже самим кутом як земна вісь. З того слідує, що на Марсі маємо такіж кліматичні полоси та пори року, як і на землі. Тільки трівають оті пори року майже двічі так довго, як на землі. Близші досліди виказали, що в кліматичних відносинах між північною та полудневою півкулею на Марсі заходять великі ріжниці. Коли південна Марсова півкуля має довгу й гостру зиму та коротке літо то північна за те має довге літо й коротку
