читаєш завтра у «Вістях» мою нотатку про Марічку. Їй Богу не збрешу а напишу чисту правду! Так бувай здоров, Ігорчику, пильнуй свої зіроньки, й дай зараз знати, коли можна вдарити в єрихонські труби! До побачення Ігоре!
І стискаючи приятелеві руку вийшов Степан спішно із обсерваторії й вскочивши в авто, яке підїхало саме перед входові двері кликнув:
— Вертаємо! Тільки скоро. А тепер в Аркадію!
За хвилину неслося авто назад святошинським шоссе й незабаром котилося вже по київських вулицях.
А в київській «Аркадії», саме в хвилині, коли Степан вспів підїхати до неї, висісти й протиснутися до свого місця в дневникарській льожі, починалася третя точка — атракція усіх вистав весняного сезону — виступ Марічки Калиниченко та її трупи. У Аркадії поміщався славний на цілу Україну цирк Загорянського, що давав там вистави цілий рік, чинючи грізну конкуренцію усім київським театрам та фільмовикам. Мав він щоденно повні збори головно тому, що Загорянський стягав на свою арену все, що тільки денебудь у світі було славне й голосне! І коли минулого року якась баскійська циганка у Піренеях вродила циганча з двома головами і воно всупереч всім медичним повагам з кільканадцятьох факультетів не збиралося вмирати, а жило наперекір цілій медицині то оце в кілька місяців опісля київці мали змогу оглядати те чудовище у цирку Загорянського.
А раз таки на підпитку старий Загорянський заложився, що заанґажує до свого цирку уелзського принца і заставить його танцювати аркана із чотирма тресованими шимпансами.
І хто зна чи не бувби сповнив своєї обіцянки, бо для Загорянського ніщо не було неможливе, якби не міністерство закордонних справ, яке вмі-
