від непамятних віків у душах мешканців землі. І саме сьогодні минає рік, коли ота мрія стала дійсністю! Саме рік тому із летунського майдану в Гейфіку, в північній Вірджінії, знялося воздушне судно „Queen of Virginia“, щоби полетіти на найблизшу до нашої землі планету, Марса. Після богатьох попередних невдачних спроб із того рода суднами, будованими то в формі ракети то циґара то знов острозакінченого вальця, вдалося вкінці збудувати нове судно з елястичного металю арґініту, відкритого в 1991-ому році анґлійським інженіром, Ральфом Думбартоном, недалеко джерел Лєни на Сибірі, у формі кулі з двома стіжковатими каптурами на обох бігунах. Як моторову силу вжито для отого судна енерґію, що повстає при розпаді атомів, яку після довгих, довгих дослідів вдалося ґеніяльному литовському фізикові Арбеніюсові запрягти до роботи в користь людини.
Коли попередні того рода судна або не змогли видістатись поза земну атмосферу або ізза невмілого примінювання вибухових матеріялів, як при ракетах, перелетівши її, спалювалися й експльодували внаслідок страшної горячі, яка витворювалася ізза тертя судна об атмосферу, то „Queen of Virginia“ могла свобідно знятись над землю та із довільною скорістю летіти туди, куди захоче її керманич. Ґеніяльний мотор Арбеніюса в сполуці із приладом американського астронома Уйлєма Гарфорда, що зовсім нівечив силу притягання землі, давали змогу новому суднові летіти в кожному напрямку із приміненням скорости, яка тільки вважатисьме потрібною до порушання судна.
Дійсно, нове судно було завершенням усього того, на що тільки людський дух міг досі здобутися. Фінансувало цю подорож пятьох американських міліярдерів з Говардом Кестлі, президентом міжнароднього тресту воздухоплавства на чолі. Діло було обдумане до найменших подробиць. Будова судна та апаратів потрібних до такої далекої дороги тревала повних чотири роки. Судно було збудоване для
