Смолокуров найменшою мірою не нагадує справжнього командарма таманців, бойовика-матроса Матвеєва. З пам'яті цього трагічно загинулого героя давно треба зняти незаслужену пляму.
З цих усіх причин автор „Шургану“ взяв у шори свою фантазію й поклав в основу повісті справжні події й факти, аж до дрібниць. Більшість дійових осіб змальовано з натури, а розмови їхні записано з стенограми та інших документів. Так само з натури змалював автор шурган у степах, пройшовши свого часу кілька сот верст пісками кізляро-астраханськими, де так трагічно загинула 11-а армія. Свої особисті вражіння, спостереження й матеріяли автор перевірив на документах кавказьких революційних музеїв та архівів, почавши з ростовського, і поновив їх спогадами безпосередніх учасників подій. (Особливу подяку складав автор колишньому членові Північно-Кавказького ЦВК, голові історичного 2-го надзвичайного з'їзду рад у ст. Невинномиській т. Борисенкові за його провідні пояснення й матеріяли).
Художня вигадка прекрасна й зворушлива, коли вона відповідає дійсності і має вірне соціяльно-клясове настановлення. Але дійсність стократи зворушливіша, коли вона перевершує таку художню вигадку. Нехай це буде спроба історичної хроніки,— єдине виправдання авторового задуму полягає в думці:
— Все це було! Зробімо ж із цього належні висновки!
П. К.
Полтава.
