Але проти цього запротестували члени об'єднаного уряду: організація добрармії на Дону викликала б справедливу бурю ненависти й дала б призвід до походу більшовиків на Дон.
Сухо й незадоволено запитав Каледін:
— Нарешті, що ж ви пропонуєте, панове? Ми не маємо певних реальних сил для оборони Дону й разом вважаємо за небезпечне організувати ці сили.
Загальну думку поміркованої частини зборів подав Вертепов:
— Ні, не так. Організувати ці сили вважаємо за потрібне. Але не для походів, а для оборони, і не з чужих для нас елементів, а з самих себе, з місцевого населення. Насамперед, нам треба попустити віжки й завести в себе такий лад, щоб хоч сяк-так задовольнити маси: тоді матимемо на кого опертися в боротьбі з більшовиками. А потім непомітно, потихенечку, напнемо віжки й поведемо їх, куди нам треба.
— Щоб задовольнити маси… Щоб задовольнити маси, — іронічно пробубонів генерал Алексєєв і нахилився до Каледіна з порадою закрити збори.
Чавунна фігура Каледіна ще раз нудно підвелася, нахилившись над столом:
— Панове, вважаю, що ми тут тільки вислухали інформації й обмінялися думками. Дальше обговорення справи перейде до… (генерал глузливо скривив рота)… до об'єднаного уряду Південносхіднього союзу. Оголошую кінець наради.
Розходилися, як від тяжкохворого, після консиліюму. Члени об'єднаного уряду мовчки, парами, рушили до своїх апартаментів у гостинниці. Південне сонце щедро сипало з неба свою запізнену осінню ласку. Велелюдний натовп весело гомонів, заповнюючи пішоходи Платовського проспекту. Члени уряду в глибокому роздумі пленталися поміж безтурботним людом.
Врешті сотник Колокольцев опам'ятався:
— Панове! За всяких обставин, насамперед, треба дбати про здоров'я. Сьогодні до „Сан-Ремо“ привезли божественний кав'яр…
— Хм… Розумне ваше слово, Іване Йвановичу!
І члени уряду повернули до ресторану.
Життя бурувало й бігло, як широка весняна повінь, а на території Південносхіднього союзу (готель „Европа“, кімнати № 43—45) було нудно й тоскно. Щоправда, члени високого уряду приступили, нарешті, до роботи, розподіливши поміж себе державні обов'язки. В. А. Харламова висунули, так би мовити, на президента Союзу, доручивши йому представництво перед сусідніми й усіма іншими державами. Полковник Караулов узяв на себе військові справи, Г. А. Вертепов — унутрішні, І. Л. Макаренко — закордонні, К. К. Бардиж —
