віллям. Вуси обмокли й обвисли. Дійшов уже того стану, коли за найменше протиріччя стріляв на найближчих друзів і рвав на собі сорочку.
Вони берегли його, як свого ока. Цілий штаб ходив за майбутнім всевладним диктатором, як за своїм щастям. Він уже не належав сам собі. Його співробітники, його конвой, його дивізія особливого призначення робили свою кар'єру на його кар'єрі, штовхали його вище й вище. Наближалася розв'язка: або він, або ЦВК.
За п'янкою й під час важкого похмілля вони дружньою компанією оточували його, кадили йому ладаном і нашіптували зловісні поради:
— Пора!.. Тільки ти один можеш спасти революцію! ЦВК готує на тебе замах. Ось на, прочитай…
Підсунули записку, що перехопив начальник ґарнізону Чорний. Записку ту написано на з'їзді, під час промови Сорокіна.
„Мишук! Для тебе ясно, що він каже? „Не мало перешкод доводиться зустрічати в деяких відповідальних установах“… Чи не забагато? Годі! Або ця наволоч, або ми! К.“
Сорокін перечитав і заскрипів зубами. Він добре знав руку голови крайкому партії, члена ЦВК та реввійськради т. Крайнього. Це — не фалшивка.
— Досить! Або я, або всі вони. Гайченець правду казав. Гриненко! Позвати сюди Чорного!
Гриненко, особистий адьютант Сорокіна, кинувся до телефона. Треба кувати залізо гарячим… Повідомив Гайченця, замісника головнокомандувача, члена реввійськради й ЦВК.
Чорного Сорокін зустрів лайкою.
— Я тебе призначив начальником ґарнізону, а в тебе що твориться? В ЦВК сидять мерзотники й контрреволюціонери, що продають нас усіх… Негайно заарештувати Рубіна, Крайнього, Рожанського, Дунаєвського, Стельмаховича, Власова і всіх, всіх…
— Я не розумію…
— Ані слова, так і перетак!.. Гриненко! Зразу ж виконати наказ!
Гриненко з адьютантами Костяним, Рябовим і Кляшторним кинувся до автомобілів. О 3-й годині дня заарештованих членів уряду доставили на вокзал. Оточені ворожими шерегами конвойців, вони топталися біля розкішного сальон-вагона головнокомандувача. Лагідний голова ЦВК Рубін сам собі не вірив: Іван Лукович Сорокін — такий же гарний товариш!
— Пропустіть мене до Івана Луковича!.. Я виясню в чім справа.
Чорний брутально перебив.
— Тебе Сорокін не хоче бачити. Стій і жди.
Голова крайового парткому Крайній нахилився до голови ЧК Рожанського:
