18 матросів, та й то з розкладницького елементу). Уся ця „сухопутна“ шпана грабувала місто й різала складальними ножиками осіб, що насмілювалися піднімати проти їх свій голос.
З їхньою допомогою максималісти з губвиконкому заарештували більшовицький раднарком, на чолі з Пономарьовим, і захопили всю владу до своїх рук. До ревкому увійшли Коппе, Якшін, Занозін — трійка, що наводила сум і жах. Надзвичайний губерніяльний з'їзд рад засудив максималістів за цю авантуру й знов обрав Пономарьова та його товаришів. Тоді „сухопутні матроси“ Якшіна виставили проти вікон з'їзду дві гармати й вісім кулеметів, давши 10 хвилин на роздум. З'їзд мусів „обрати“ кулеметних висуванців. Пономарьов утік.
Насовувалася денікінщина, а провокатори й авантурники творили своє чорне діло. Військовий комісаріят зривав справу мобілізації. По губернії гуляли гасла — „геть комуністів — нехай живуть ради без комуністів“. Профспілки аґітували проти вступу робітників до червоної армії. Член виконкому Бочарніков виступив з пропозицією „припинити громадянську війну взагалі“… Під впливом аґітації есерів Ведмежинський повіт послав делеґацію до Денікіна, довідатися про завдання добрармії та умови миру. В селах Воронцово-Миколаївському та Чорноліському перебили радробітників. У Свято-хрестовському повіті організували повстання.
За таких обставин 21 липня Ставрополь здано без бою невеличкому загонові денікінців. Ставропольщині забажалося спробувати денікінського порядку й законности.
Представник цієї законности, генерал-губернатор Уваров, насамперед, призначив до всіх сел військових комендантів і видав наказ № 1-й:
„Ставропольська губернія управляється на підставі законів Російської імперії, виданих до 27 лютого 1917 року“…
Але старих законів уже не вистачало для нової „єдиної, неділимої“… Тоді генерал-законодавець підписав новий наказ:
„Наказую всім чинам: упійманих злочинців розстрілювати на місці, а менш винних передавати військово-польовому судові“…
Цього було досить. У губернії запанував цілковитий військово-польовий лад; його пречудово малюють тепер документи з історичного архіву.
Ставропольський комендант, полковник Архіпов, під час п'янки, звелів притягти члена нової, денікінської думи, Мещерякова:
— Співай, „боже царя храні“, сякий, такий!
— Алеж, пане полковнику…
— Шомполів!!!
Члена думи вибили тут же шомполами. Він пожалівся самому Денікінові. Полковника притягли до права й засудили військовим судом… до 7 днів хатнього арешту з виконанням службових обов'язків.
