— І справді, що йому робити, коли його ерудиція ввійшла в рямці двох брошур: «октябрської платформи» й «промови Леніна на III Всеросійському з'їзді комсомолу».
Але все-таки дозвольте, друзі, кваліфікувати цей факт, як безпардонну розумову вбогість, що її й близько не можна допускати до теоретизування нового мистецтва. Дозвольте сказати, що слюсар — слюсар, і коли він не знає, що таке «мечик», то його женуть у слюсарну студію, де він, напевне, не буде збирати нафтянки. Отже й художник — художник, і коли він не знає, що таке мистецтво, то запропонуйте йому поїхати хоч-би до Брюсівського інституту, і не виводьте його на глум. Бо й справді: коли справа йде «про високе мистецтво», тоді геть абстракцію! Коли-ж дійдемо до абетки, то тут «дайош» інтуіцію: мовляв і без абетки обійдемось, наше соціяльно-просвітянське походження не схибить нас.
І цікаво нам:
— Невже-таки вся наша «молода» молодь так безвихідно слабує на інтелект, як цей немолодий «енко», що намагається репрезентувати її?
Ні! І тисячу разів ні! Це — скандальне непорозуміння цей симбіоз «енків» з нашою молоддю. Бо-ж з такою убійчою логікою може вилазити в часописи тільки безсмертна, нахабна просвіта. Бо-ж не дарма група так званих «молотівців», прийнявши нашу статтю з цікавістю, й досі не спромоглася відповісти нам. (А вона-ж «нахвалялась»!).
Ми прекрасно розуміємо, що наша позиція вельми невигідна. З одного боку так званий «октябристський» пролеткульт так загодував молодь своєю смачною кашою, що вона вже заговорила про «собачу ідеологію» (напостівський Лілевич) і остаточно заплутала соціяльну ролю аритметики з йолопівською абстракцією, намагаючись втиснути в 2×2 якусь класовість. З другого боку — і це ми прекрасно розуміємо — демагогія й спекуляція «енків» для молоди надто вигідніша: вона не заставляє багато думати і до того-ж з кінематографічною швидкістю видає ярлички «кваліфікації». Залишається тільки сісти на вишню, заплющити очі і спорзно виспівувати, як соловей на провесні… поки підійде фортуна і забере у клітку, що її призначено для невдачників.
Ми все це розуміємо. Але ми пам'ятаємо й пораду Чехова:
