і приспівує ёму пісе́нь укоха́них про ёго сму́тну країну, про її долю недба́лу; або бабу́ся роскаже ёму казочо́к, поки дити́на не за́сне у мріях соло́дких. Оттак-то й сплива́ли дні ёго молодо́сти.
Як підросло-ж хлопья́, оддали ёго до яко́їсь фабріки: му́сило там воно, бідне, сливе́ цілісенький день працюва́ти: тільки й ёго було, як коли́ в ти́ждень увірве ча́су до шко́ли для бідних: там ото вивчивсь Андерсен лічи́ти, читати й писати. І таки́й ото був він із-ма́лку уїдливий до тиєї книжки, що й го́ді!
Раз я́кось сусіда, до ёго прихи́льний, дав ёму кілька книжо́к — кумедій і життє́писей славу́тніх людей; ця чи́танка розбу́ркала геть ще спа́лий молодий ёго дух: він спочу́вся жади́ і собі здобу́тись славу́ти! Але мрії й зоста́лися по́ки мріями. Несподівано умер ёго батько, і Андерсе́н лиши́вся на 12-му році сиротою.
Тепер му́сив він сам з своєю матірью заробля́ти того гірко́го насу́щника, розва-
