Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/88

Циганьска голка.

ула собі колись голка, — саме на лантухи, сказано — циганська! Так куди? Заклала собі у думку, що ніби така тиндітна, така тонесенька, як бисерова!

 От, вона до пальц в, що мали її взяти, і каже: — «дивіться-ж! пильнуйте мене гарненько, та тримайте пряменько; глядіть не впустіть, бо, як упаду до долу, — далебі, що ніхто не знайде: я така тонесенька!»

 — «Ет, годі тобі!» — їй пальці.... та за поперек!

 — «А ну, лишень, подивіться, яку пишну дружину тягну позад себе!» — знов таки голка циганьска, — та й потягла за собою довгу нитку, але без вузлика.