всі ту́та?» додала́ вона, встаючи́: — «Ні, са́ме найбільше яйце́ ще й не наклю́нулось!» Го́споди, яке забарне́! І то вже наси́ділась!»
Знов сіла вона на кубе́льце, сіла, та й насу́пилась. Коли це — йде стара́ ка́чка на про́віди.
— «Ках-ках! Здоро́ві були́! Як ся маєте?»
— «Спаси́бі! Та от, з оста́тнім тільки яйцем бідкаюся.. про́сто вже й си́лоньки не стає́!.. А ось, гля́ньте лишень на оціх! Як, на ваш по́гляд? Чи не гарне́сенькі вони? Пе́вне — кра́щі над усі, що ви ба́чили! Та, як схо́жі на свого батька, — як ви́литі! А він, гладки́й, хоч би навідався!»
— «А покажіть мині, будь ла́ска, оте яйце, що не хоче наклёвуватись!» каже стара́: — «Эге-ге, та воно инди́че, їй же Богу инди́че! Оттак і мене раз ошука́ли, як оце вас: і скільки моро́ки прийняла́ я з тим индича́м — Господи! Вони всі страше́нно бояться води. Що́ вже я не роби́ла? Нія́к не приси́луєш піти на воду; вже було й ка́хкаю, й заганяю — так ні: нічо́го не бере́!»
— «А ну, ще раз гля́ну. Воно самісеньке — инди́че, напе́вне инди́че! Ки́ньте ёго геть, та вчіть мерщі оціх діто́к пла́вати!»
