Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/21

— 17 —

ме́нших створе́ній, а на́віть росли́н! з яки́м коха́ним спочу́ттям виспі́вує він і горе і щастя діте́й і натиха́є любо́ву до всёго диво́зного тво́рива Світоде́ржця!

 Неха́й шано́вний чите́ць сам заува́жить те, прочитавши сей пе́рший вида́ток казо́к на україньскій мо́ві. І як-що не зна́йде він в них тих поети́чних ко́лерів, то це не вина Андерсе́на, а вина нашої слабо́ї руки, що не вміла одби́ти о́бразів пи́шних зразка́.