Господи! У пьять рбків він тільки раз і цвів, та й то ще однісінькою трояндою; але що-а? то була за квітка-краса! А пахла так вонно, що хто було не ноніоха її, то й забуде мерщі усе своє лихо й турботи. У тому кущику жив і соловейко, та также щсбетав-то любесепько, не- мов у сго маиенькій горл/іночці усі найкращі мелодії були сховані. Так ото троянду ту й со- ловейка, прннць і призначив на подарунок ца- рівні; поклав він обох їх до сховпиків срібних, та й послав до неї.
Царь казав зараз їх до себе в велику світ- лицю принести, де царівна з царедворками в пужміркп гралися. Як глянула вона на великі ті схованки з подарунками, то з радощів, аж у долоні заплескала.
— «Ат! ІІолиб-то маиісінька кішечка!» сказала. А цс— й вийняли кущик рожевий з пишною тро- ядною.
— «Гляньте, як гарно зроблена!» сказали ца- редворки.
— «Ліпше ніж гарно,»— додав царь:— «навіть виборно!»
