віцї по Хр. сидїв над Днїпром инший нарід; як не ма жадної відомости про се, щоб Русини-Українцї прибули по 6. віцї над Днїпро. Від сеї отже хвилї, себто від VI. в., коли узнаємо Антів за наших предків, можна говорити про Русинів Українцїв як осібній нарід. На жаль про Автів знаємо дуже мало. Їх видно все в походах Словян на Візантию, доки не впав на них страшний удар. Сим ударом був дикий нарід, Обри або Авари. Авари увійшли брамою народів з Азиї до Европи і осїли з часом в нинїшнїй Угорщинї. По дорозї підбили они численні племена в східній Европі, підбили також і Антів. Панованє Авар хоть коротке було дуже прикре. Авари звані у нас Обри лишили по собі довго лиху память, а навіть „Повість времяних лїт“ написана кілька віків пізнїйше, згадує за згнущаня Авар над Словянами. Послїдну відомість про Антів маємо з року 602. по чім про Антів не можемо нїчого сказати, бо в візантийскій історіоґрафії бракує про Антів всяких відомостий.
Розміщенє Україньско-руских племен в X. і XI. в. Через довгі віки від VI. до IX. столїтя не маємо жадних відомостий про Русинів. Одиноким жерелом до істориї України-Руси в X. і XI. столїтю є перше наше історичне жерело повість „Временныхъ лѣтъ“
