Сторінка:Йосип Чайківський. Всесвітна історія. Том II.djvu/37

Цю сторінку схвалено
— 33 —

пізнїйше до степеня патриярхів. Найбільшого значіня зазнавали патриярхи римскі, яких вже в четвертім віцї почато називати папами. Папи, як наслїдники сьв. Петра, приходять до чимраз більшого значіня, дістають провід на всїх синодах і рішають всї церковні спори. Значінє пап росте головно від сеї хвилї, коли папа Лев Великий охоронив Рим перед наїздом Атилї. Від сего часу зростає не лише духовна але і сьвіцка влада пап. По упадку західно-римскої держави були папи дїйсними провідниками міста Риму, і пізнїйше коли Греки здобули Італїю і в Римі посадили цїсарского урядника, цїлий тягар оборони Риму перед Льонґобардами спочивав в руках папи.

До найбільшого значіня дїйшло папство за Григория Великого (590.—604.) Завдяки стараням сего папи покинули Візиґоти і Льонґобарди ариянїзм і получили ся з католицкою церквою. Григорий Великий причинив ся рівнож до заведеня християньства в Анґлїї. В Анґлїї ширило ся християньство єще за римских часїв, однак підчас великих вандрівок народїв цїлковито підупало. Доперва коли пала Григорий Великий вислав 597. р. до Анґлїї сьв. Авґустина з 40. Бенедиктинами, удало ся навернути па християньство цїлу Анґлїю. Протягом 60 лїт Анґлїя стала християньскою і від