бував ся в Ферарі. По довгих переговорах заключено остаточно унїю у Фльоренциї 1439. р. (На соробі у Фльоренциї був руский митрополит Ізидор). Греки узнали зверхність папи, а застерігли собі богослуженє в грецким обрядї. В Царгородї Греки не приняли унїї, а грецкі цїсарі бачучи, що поміч з заходу не надходить, зірвали всякі зносини з папою і постановили самі бороти ся з Турками. Цїсарство візантийске складало ся тогди лише з Царгороду і околицї і було цілковито на ласцї Турків.
Битва під Варною 1444. По смерти Альбрехта II. вибрали Угри королем польского короля Володислава III. котрий підняв зачіпну борбу з Турками. Війскам християньским удало ся навіть віднести кілька меньших побід над Турками, але коли Володислав загнав ся аж над Чорне море, побив єго Мурад під Варною 1444. В битві згинув войовничий молодий король цїлком без слїду.
Упадок Царгорода 1453. Битва під Варною лише приспішила упадок Царгороду. Наслїдник Мурата Магомет II. зараз по вступленю на престіл став приготовляти ся до облоги Царгороду. Візантийский цїсар Константин XI. на дармо просив помочи від західної Европи, лише Ґенуенцї, які мали в Царгородї великі торговельні користи, прислали
