Сторінка:Йосип Чайківський. Всесвітна історія. Том II.djvu/22

Цю сторінку схвалено
— 18 —

як взагалї всї Ґермани були ариянами, а Римляни католиками, що приводило до непорозумінь, ба навіт до проливу крови.

Теодорик Великий помер 526. р. По єго смерти стала королевою єго дочка Амалязунта. За єї панованя розпочинають ся замішаня, які доводять до війни з Юстинїяном східно-римским цїсарем.

Панованє Візантийцїв в Італїї 555.—568. З замішань, які повстали в державі Остроґотів, скористав Юстинїян візантийский цїсар і вислав свого вожда Белїзара з війском до Італїї. Белїзар побив Остроґотів, здобув Рим, але Остроґоти повстали під проводом хороброго короля Тотилї і здобули на ново майже цїлу Італїю. Тогди Юстинїян підозріваючи Белїзара о зраду, відкликав домів, а вислав на єго місце Нарза, котрий зломив послїдний опір Ґотів у стіп Везувія і прилучив Італїю до візантийскої держави. Останки Остроґотів вивандрували через Альпи, де про них і слух загинув.

Держава Льонґобардів 568.—774. Льонґобарди, ґерманьский нарід, мешкали спершу над Лабою, поселили ся відтак в нинїшній Угорщинї, де воювали з иншим ґерманьским народом Ґепідами. Нарз воюючи з Ґотами дістав від Льонґобардів поміч, коли-ж цїсар Юстинїян усунув пізнїйше Нарза від проводу