великі папи як Сильвестер II. Григорий VII. думали над приверненєм унїї і над освободженєм Палєстини з рук Турків, однак не мали на се часу, бо заняті борбою з цїсарем, мусїли звертати увагу на що инше. Папа Урбан II. повідомлений дуже точно про надужитя Турків паломником Петром з Амієн, позволив Петрови з Амієн взивати вірних до борби з Турками. Від сеї хвилї Петро з Амієн ішов від міста до міста, від села до села і взивав всюда християн до походу на Турків. Тимчасом папа Урбан II. скликав собор до міста Клєрмон 1095. р. На соборі, де було рівнож дуже богато сьвітских людий, промовив пана Урбан II. так горячо до зібраних, що всї закликали „Так Бог хоче“ і постановили іти бороти ся до Палєстини, а на знак, що ідуть бороти ся за сьвяту віру, припинали собі на плечах хрест, від чого і пішла назва хрестоносцї.
По соборі в Клєрмон настав в Европі великий рух. Лицарство почало приготовляти ся до борби, але простий нарід, якому приготовленя лицарів видали ся за повільними, постановив не ждати на лицарів лише іти зараз до Палєстини. Вже весною 1096. р. понад 100.000 люда під проводом Петра з Амієн і лицаря Вальтера Габенїхта вирушило в похід. Цїле се війско складало ся в переважній части з людий недосьвітчених і необізнаних
