всїм нїмецьким племенам їх князїв, їх устрій і права, жадав лише, щоб признали короля найвисшим паном Нїмеччини. Найбільшим нещастєм Нїмеччини в сим часї були напади диких Угрів або Мадярів.
Угри або Мадяри, що мешкали давнїйше над Волгою і Доном, були походженя фіньско-монгольского. Так само як Гуни і Авари були Угри страшними несподїваними нападами своєї кінноти. Візантийскі цїсарі візвали їх проти Авар. При кінци IX. віка осїли Угри в нинїшній Угорщинї, де прибули під проводом казочного Арпада, від котрого пізнїйші королї виводили свій рід. Угри завізвані цїсарем Арнульфом, розбили Велико-моравску державу, але зачали від сего часу рік річно нападати на Нїмеччину і нищити в застрашаючий спосіб. Підчас одного такого нападу удало ся Нїмцям взяти в неволю визначного мадярского князя. За виданє сего князя і за річну данину зобовязали ся Угри девять лїт не нападати на Нїмеччину. Сих девять лїт постановив Генрик визискати для убезпеченя краю. Генрик бачив, що так довго не буде міг ставити успішного опору Уграм, доки Нїмеччина не буде мати сильних твердинь і доброї кінноти. В Саксонїї до тепер міст зовсїм не було, тому Генрик почав будувати укріплені твердинї, а що людність
