силька, хотїв знищити і Володимира, лише Володимир зручною полїтикою відвернув від себе нещастє і намовив Сьвятополка забрати собі Волинь. Так отже все скінчило ся на Давидї, котрому таки забрано Волинь. 1099. р. зїхали ся князї наново в Ветичах, де поновно засудили Давида, а опісля видали дуже несправедливий засуд, щоби ослїпленому Василькови і єго братови Всеволодови відобрати Червеньскі городи. Однак Ротиславичі Ростислав і Василько не відступили Червеньских городів, побили Угрів, яких візвав на поміч Сьвятополк, під Перемишлем і удержали ся при своїм удїлї.
По зїздї у Вегичах злучили ся князї під проводом Володимира і відбули два походи на Половцїв 1103. і 1111. року, які закінчили ся цїлковитим розбитєм Половцїв. Через пів столїтя не важили ся Половцї нападати на Русь.
Володимир Мономах 1113.—1125. 1113. р. умер Сьвятополк II. а київске віче покликало на престіл Володимира Мономаха. Володимир довший час надумав ся і доперва за прибутєм другого посольства поїхав у Київ. Володимир Мономах не мав жадних претенсий до Київа, бо коли возьмемо під розвагу право отчини, ухвалене на зїздї в Любчу 1097. то великим київским князем мав стати син Сьвя-
