Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/83

Цю сторінку схвалено
 
IV.

Коли на землі — Комуна,
 Й сумирного вечора
 З верхів'я
 Гірних гаїв,
 Як всесвітові струни,
 Люди линуть далеко
 За обрій землі,
 Аби в гармонії миру,
 Як меч,
 Мов лелека,
 Осягти, захопити ще одну не-
 второвану путь,

 Коли на землі — Комуна
 — Один величній ирій
 І лише смерть,
 Як і рані,
 Жертиме гірших і ліпших —
 Останній тиран
 В океані Комуни…

 І ще раз, ізнову
 У цвинтарях книгозбірень,
 У поемах забутих поетів,