Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/75

Цю сторінку схвалено
ЗАВТРА ЗНОВ ДО ВАРСТАТУ.

А сьогодні вечір. Яке соковите листя!
 Яке рідне дерево.
 Собака пробіг — теж непоганий
 Об дерево чистить
 І тре волохате черево.
 Завтра знов до варстату.

Люблю машину. Вона блискуча й гостра.
Люблю й ненавиджу: вона мов жінка,
 Ласкава й ловка, але не любить, коли я п'яний
 І не пускає ні на хвилинку.

 Завтра знов до варстату,
А сьогодні вечір і, мов невірний апостол,
 Обіймаю осику росп'яту
 І цілую кору і пальці вкладаю в вирубану рану.

 Завтра знов до варстату.