Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/45

Цю сторінку схвалено
САНТИМЕНТИ.
 
Моїй річці.

Серце, ти — мій лихтарик
(Заглядаю в заплакані дверця),
Ти — мій злиденний дзиґарик:
Так…
 Так…
 Так…
 Так, каже серце.

Утішся,
 Серце моє ти хоре,
Не плач, будь ласка,
Заспівай вечірньої пісні,
Зазирни, як зоряна люстра,
Глибоко в заснулеє море,
У темне дно козацької казки.
Так…
 Так…
 Так…
 Так, кажуть вуста.