Цю сторінку схвалено
По-над північчю сивий вітер
(чи це не значить весна?)
Не плеще, не кличе — тиша!
Тільки старий пригадав,
Пригадав, нахилився і пише:
— „Лахміття-хмари. Стоїть сосна
І в небо вп'яла руде рамено
І знову хмари мов стіна
І знову рве їх лють шалена“. —
Але вітер…
Старий над північчю вітер
(чи це не значить весна?)
Не лепече, не квилить, не кличе
Неначе він і не зринав
У сніг і не пив вина.
— Знов: „товариші, стійте!
Город устав з коня
І гладить гриву і дивиться: ждіте
Ждіть світового вогня“.
