Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/33

Цю сторінку схвалено
ГОЛОД.

Над полем сохлим
Мертві вітряки,
Немов хрести над віршом
 Позабутим…
Руки несила підвести…
Ще гірша, ох ще гірша
 Доля буде.

 І поле й голод
 Це все — ти!
Шляхи — твої пошорхлі руки.
 Над тим, що пишеш,
 Ці хрести
 І в борознах твої не зійшли звуки.

Сій-же в строки люте насіння,
 Сій-же,
Поки ріже твій син твого сина
 Сій-же,
Пазурями землю копай,
 Лушпайя
 Сій бараболі.
Ще карам не край,
Ще мучитись довго за волю.