Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/31

Цю сторінку схвалено

Наїживсь голений город,
Бородаті бори обсіли,
Із-за рогу вагони, мов ворони,
В полохливі поля полетіли.

Бачу: лавою дні мої сунуть,
Наступають на темний бір,
За бором сховався вечір,
Крізь хащі визирає рубін.

З бором бореться вечір —
Криваві спалахують птиці
То дні мої діти, мій меч!
Ще іскра — і світ загориться.