місця залежить, і що той, кому дістаєть ся перше місце, дужо рідко коли грає першу ролю! Не одним королем править його мінїстер, не одним мінїстром його секретар. І хто ж тодї перший?
Я думав би — той, хто опанує других і має на стільки сміливости й сприту, що потрафить сили й пристрасти других використати для переведення своїх плянів.
20 сїчня.
Мушу писати вам, дорога Льото, тут, в бідній кімнатї селянської господи, куди я укрив ся перед непогодою. Відколи я перебуваю в сїй сумній дїрі Д… серед чужого мойому серцю народу, не було ще такої хвилї, коли б моє серце наказувало менї писати вам; а тепер, в сїй хатинї, в тій тїснотї, в самотї, коли снїг і град лютують за моїм віконцем, тут ви були першою моєю гадкою. Коли я сюди вступив, мої гадки опанувала зараз ваша постать, память про вас, Льото! так свято, так тепло! Добрий Боже! І знов се перша щаслива хвиля.
Коли б ви, моя дорога, бачили мене серед тої суєти! Як висохли мої почування! нї однїської хвильки повноти серця, нї однїської щасливої години! Нїчого! Нїчого; Я стою наче перед калейдоскопом і бачу фіґурки людські і коників, як передомною пересувають ся і часто запитую сам себе, чи се не оптична злуда. І я граюсь з ними разом, або радше мною грають ся, як маріонеткою, і я часами беру свого сусїда за деревляну руку і жахаюсь. Все з вечера постановляю собі полюбуватись сходом сонця, і не встаю з постели; вдень надїюсь порадуватись світлом місяця, і сиджу в кімнатї. Я, справдї, не знаю по що я встаю, по що лягаю спати.
Нема тої закваски, що вводила б в рух моє
