жеть ся, то все було б добре й він жив би певно по нинїйшний день!“
Альбертови се порівнанє було ще не зовсїм наглядне і він ще де що закидав менї, між иньшим і таке, що я говорив тільки про глупеньку, наівну дївчину; але як оправдати чоловіка розумного, не так ограниченого, що знає лїпше всякі відносини, — він не розуміє. — „Мій дорогий“, сказав я, чоловік все чоловіком, а ся дрібка розуму, що може у когось бути, не все приходить до слова, коли розгорить ся пристрасть, коли чоловіка давлять границї його людської натури .
„Зрештою — иньшим разом про те“ — сказав я і взяв за копелюх. Моє серце було таке переповнене. — І так ми розійшли ся не порозумівши оден одного, як звичайно на сїм світї нїхто не годен другого зрозуміти.
15 серпня.
Нїщо не робить чоловіка таким потрібним, як любов, се певно. Я відчував, що Льотї буде прикро мене стратити, а дїти й зрозуміти б не могли, якби то я не приходив до них що рана. Нинї я пішов, щоб настроіти фортепіян Льоти, але не міг до того взятись, бо дїти не давали спокою, щоб я їм сказав казку, і Льота сама сказала, щоб я вволив їх волю. Я краяв їм хлїб на підвечірок, — вони тепер беруть його від мене майже так само радо, як і від Льоти, і розказував їм улюблену казку про царівну, якій прислужували зачаровані руки. Справдї, я богато при тім научив ся, і дивовав ся дуже, яке велике вражінє робило се на дїтей.
І коли я при повторюваню якусь подробицю забуду і мушу собі щось на те місце скомпонувати, то вони зараз же кажуть, що попереднього разу було інакше, і я тепер стараюсь вирецетувати їм казку незмінену ритмічним розміром все
