кождый окремо не мавъ въ собѣ; нема нѣчого дивного въ тому, значить, що при щиро̂й приязни та солідарности мѣжь собою, имъ гараздъ довелось продовжувати справу державного зросту та устрою, котрыхъ початокъ поклавъ ще Гедыминъ.
Першій ступень політичный, во̂дповѣдный потребѣ тогочасно̂й, що по згодѣ мѣжь собою ступали браты, се було во̂дповѣдне власти великого князя та по̂дбитє по̂дъ неи незалежныхъ оденъ во̂дъ другого удѣло̂въ. Се склалось на початку 1345 р.
Що бъ довести до вчинку своє покладанє, браты поклали собѣ взяти до рукъ батько̂вску столицю й удѣлъ Явнутія, що за часо̂въ Гедыминовыхъ складали власно̂сть великого князя. Одна лѣтопись ось якъ обясняє приключку для нападу на Явнутія: „Евнутій не бяшеть храбръ, а держитъ стольный градъ Вильно“. Друга лѣтопись яснѣйше освѣтлює мету, до якои прямували Ольгердъ та Кейстутъ; браты, якъ оповѣдає лѣтопись, бажали, що бъ „братіи всей послушну быти князя великого Ольгирда“. Якъ на те трапився тодѣ якъ разъ часъ, що нѣ куды було чекати дальше съ тымъ, чого жадали браты. На початку 1345 р. поѣхала до Прусіи велика сила воєнныхъ гостей: королѣвъ два — Иванъ Ческій та Людовикъ Угорскій; два герцоги — Бургундскій та Бурбонъ; графо̂въ трёхъ — Голяндскій, Нірнбергскій та съ Шварцбурга, зъ Моравіи герцогъ Кароль Люксембурскій (опо̂сля императоръ Кароль IV.) — всѣ вони мали зъ собою мо̂цни̂ дружины для запомоги хрестоносцямъ; все вказувало не те, що на веснѣ треба було чекати не абы якого нападу и Литовски̂ князѣ мусили помѣркувати добре про оборону. На сей часъ умерла ще и вдова Гедыминова, княгиня Євна; вона жила при сынѣ Явнутію у Вильнѣ и певно, поважаючи єѣ, сыны мовчали до якого часу. Теперь-то Ольгердъ та Кейстутъ вже не чекали нѣчого, що бъ довести до вчинку сво̂й замѣръ; вони змовилися вчинити сукупно справу въ день, що напередъ назначили; але Ольгердъ не прибувъ на часъ, а то̂льки посунувся во̂дъ Витебска до Крева, та й ну чекати звѣстокъ во̂дъ Кейстута, якъ єму повелося. Кейстутъ же у той самый день, якъ було умовлено, рушивъ съ Трокъ и за однымъ махомъ до̂йшовъ до Вильны; ледво благословилось на свѣтъ у зимну но̂чь, а во̂нъ вже захопивъ столицю зъ єи обома замками. Явнутій не встигъ и одягнутися, босоно̂жь ледве вы-
