то̂льки не попустити вчинитись справѣ, що не по̂дпадала по̂дъ єго гадку, се бъ то не попустити князювати хлопови на мѣсци законного державця, якъ гадавъ Ольгердъ.
У Ольгерда ще трапилася друга стычка зъ литовскимъ народнымъ поглядомъ, на той часъ, якъ у Вильнѣ повбивано Францісканьскихъ черцѣвъ; и ту Ольгердъ выявивъ себе неприхильнымъ до Литовцѣвъ и люто навѣть покаравъ ихъ. Такій непріязный Ольгердо̂въ настро̂й до Литовскои народности повиненъ бувъ выкликати зъ єи боку мо̂цне супереченє, або бодай не дати Ольгердови до рукъ своєи силы на той часъ, якъ вона була єму потрѣбна для боротьбы зъ ворогами; але за свого житя Ольгердъ не зазнавъ сего суперечаня и тодѣ навѣть не повставало жадного непорозумѣня мѣжь двома народностями, що населяли велике князѣвство Литовске, а все дякуючи то̂льки тому, що Литовцѣ мали собѣ заступника та безпосереднёго правителя въ особѣ Кейстута; во̂нъ зъ одного боку по̂дтримувавъ вагу великого князя до Литовскихъ Земляхъ, а зъ другого — стримувавъ неприязный настро̂й єго до Литовскои народности.
Такъ само, якъ Ольгердъ бувъ чужимъ чуженицею на Литвѣ та Жмуди, такъ само Кейстутъ бувъ злученый зъ сими краинами и цѣлкомъ прихильнымъ до нихъ. Въ часѣ усего свого житя во̂нъ не во̂дходивъ во̂дъ межѣ Литовскихъ Земель, во̂дбиваючи во̂дъ неи ско̂льких було снаги та силы въ продовжь майже 50 роко̂въ Нѣмцѣвъ, що о́слѣпъ напирали на ню. Кейстутъ склавъ для Нѣмцѣвъ незломну перепону, о котру розбивались ихъ усѣ силкуваня; въ боротьбѣ съ Кейстутомъ Нѣмцѣ потратили силу й часъ наймо̂цнѣйшого розвитку могучости ордена. Нѣчого не має, значить, дивного въ тому, що яко оборонець незалежности, наро̂дь на Жмуди та на Литвѣ, дуже любивъ Кейстута и во̂нъ мавъ тамъ велику вагу. Окро̂мъ сего ще треба додати, що зъ народомъ сихъ краинъ Кейстутъ бувь злученый и моральнымъ и семейнымъ звязкомъ. Жѣнка Кейстутова Бірута, була дочкою вельможного Жмудина Видимунта и имя єи зо̂сталось въ народныхъ споминах, а такожь згадується въ пѣсняхъ, переказахъ та лєгендахъ народныхъ; вона, якъ оповѣдає переказъ, до одруженя була въ Полонзѣ вайдельоткою, се бъ то служила коло невгасного огню, що безнастанно палавъ на честь литовскимъ богамъ. До ко̂нця свого
