територіи Литовско-рускихъ Земель надбанємъ Бряньска, Новгороду-Сѣверского, Кієва та Подо̂ля, а що бъ скрѣпити си̂ околицѣ за собою, не лякається помѣрятись навѣть зъ Ордою; съ Польщею змагається за Волынь. Черезъ таке довге та безнастанне силкуванє Ольгердъ встигъ майже у двоє збо̂льшити число Рускихъ Земель, що належали до Литвы; черезъ се саме рускій народный елєментъ та руска культура за часо̂въ Ольгерда почали переважувати въ Литовско-руско̂й державѣ.
Що до внутрѣшнёго устрою великого князѣвства, то Ольгердъ мавъ собѣ за взорець політични̂ засновины рускои суспо̂льности середныхъ вѣко̂въ, бодай въ пытаню про родово̂дъ та розпорядокъ зверхнёи власти. Ольгердъ цѣлкомъ приспособлює до роду Гедыминового ти̂ жь сами̂ політични̂ засновины, на якихъ опирався розпорядокъ зверхнёи власти мѣжь потомками св. Володимира; такъ само, якъ и тутъ право на князюванє взнавалося выключно то̂лько за князями одного княжого роду; вони всѣ мали право на частину Рускои Землѣ, де вони князювали по удѣлахъ, яко самосто̂йни̂ державцѣ, але на чолѣ мали все великого князя и єму қорилися, яко старшому въ родѣ; тутъ лежавъ въ основѣ морально-семейно̂й принципъ. Усе отсе Ольгердъ приспособивъ до своєи семьѣ: во̂нъ обдѣляє брато̂въ, сыно̂въ та небожѣвъ своихъ рускими околицями, що прилучавъ до себе; Полоцкъ, Бряньскъ, Трубчевскъ, Кієвъ роздає сынамъ — Андрѣю, Дмитрови, Корибутови, другому Дмитрови Трубчевскому и Володимирови; Явнутію, замѣсть Вильна, надѣляє нове князѣвство — Заславль-Литовскій; Подо̂лє роздѣляє мѣжь небожами — Коріятовичами, Волынь во̂ддає Любартови и такъ дальше. Але въ купѣ зъ симъ Ольгердови и на думку не спадає можливо̂сть, що бъ мавъ право князювати хто небудь иншій, не належный до княжого роду; а що бъ власть залежала во̂дъ громадского выбору, сего Ольгердъ зовсѣмъ не вызнає; тутъ во̂нъ стає зовсѣмъ навпаки розумѣню, що выробило собѣ Литовске племя, для того-то во̂нъ и не любить єго. Одного разу, ще на початку свого князюваня, Ольгердови трапилось мати дѣло съ поглядами на зверхню власть такими само̂сенькими, яки̂ выробила собѣ Литва; тутъ Ольгердъ не пожалувавъ навѣть політичнои выгоды своєи державы, що бы то̂льки не зречися тыхъ державныхъ розумѣнь, яки̂ були придбани̂ нимъ зъ руского житя. Въ сѣй справѣ выявляється
