Не въ одно оповѣдають жерела про перехо̂дъ у православну вѣру Ольгерда. Лѣтописи Быховця та Густиньска оповѣдають, що се сталось ще до одруженя зъ Марією Ярославо̂вною, се бъ то 1318 р.; те жь саме бо̂льше-менше докладно кажуть и инши̂ руски̂ та литовски̂ жерела. Ніконо̂вска лѣтопись н. пр. оповѣдаючи про закликанє Ольгерда до Пскова на князюванє 1342 р., споминають про єго во̂дповѣдь въ ось якихъ словахъ: „Уже крещенъ єсмъ, и христіянинъ єсмь, второє креститися не хощу“. Стрыйковскій звѣщає, що во̂нъ своими очима бачивъ у Витебско̂й замково̂й церквѣ патреть Ольгердо̂въ, а сю церкву збудувала єго жѣнка; така звѣстка змушує думати, що Ольгердъ ще у Витебску — бувъ христіяниномъ. Карамзинъ згадує про якогось лѣтописця, що зовсѣмъ инакше оповѣдає про хрещенє Ольгердове; нѣ бы то великій князь выхрестився и заразъ же постригся у схиму передъ смертю и на се во̂нъ наверненый бувъ жѣнкою та єи сповѣдникомъ Давидомъ. Що до чужосторонныхъ жерелъ, то вони нѣчого не вѣдають про перехо̂дъ Ольгердо̂въ у вѣру Христову; два навѣть мѣжь ними упевняють, що Ольгердъ бувь спаленый, якъ се робилось въ поганьствѣ по̂сля смерти; однакъ же симъ звѣсткамъ трудно няти вѣру, бо вони складались и далеко во̂дъ того мѣсця, де живъ Ольгердъ и не сучасно; бо̂льше певни̂ свѣдоцтва литовски̂ та руски̂; те жь, що си̂ звѣстки не въ одно кажуть, а чужосторонни̂ нѣчого не вѣдають, се здається не трудно зрозумѣти: політичный тактъ Ольгердо̂въ, єго потайный та встримливый норовъ змушували єго сему принятю христіяньства додавати характеръ особистый черезъ те, що за тыхъ часо̂въ поганьство ще було на Литвѣ. Отакъ обяснює и Кояловичь отсе пытанє.
Політична дѣйно̂сть Ольгердова вказує разъ-по-разъ на прихильно̂сть єго до всего руского; поступившись Кейстутови обороною Литовскихъ межь во̂дъ хрестоносцѣвъ та помагаючи єму въ сему то̂льки якъ заходила яка небудь велика справа, самъ Ольгердъ працює безнастанно надъ во̂дносинами до Руси, во̂нъ разъ-у-разъ силкується скупити по̂дъ своєю властю якъ найбо̂льше Рускихъ Земель та змѣнити тамъ авторитетъ великихъ Литовскихъ князѣвъ; во̂нъ покладає собѣ вплывати разъ-у-разъ на Псковъ, Новгородъ, Смоленьскъ, мѣшається въ довгу боротьбу зъ великими князями Московскими, допомагає Тверскимъ князямъ въ боротьбѣ зъ ними, збо̂льшує просто̂ръ
