и впевняють, що кождый мѣжь удѣльными князями роду Гедыминового почитавъ себе самосто̂йнымъ державцемъ и нѣхто мѣжь ними не мавъ ваги та титулу великого князя. Такій станъ не повиненъ бувь довго тривати, бо не було нѣякои забезпеки нѣ для цѣлои Литовскои державы, нѣ для кожного во̂друбного удѣлу. И справдѣ швидко зъявилася небезпечно̂сть во̂дъ хрестоносцѣвъ; користуючи зъ розпадку Литвы на удѣлы та зъ непевного стану зверхнёи власти, нѣмецки̂ лицарѣ набиралися силы, мѣркуючи зъ одного розмаху розбити Литовску державу. Вони почали съ того, що помирилися зъ усѣми сусѣдами, бажаючи черезъ се забезпечити свои межѣ зъ ихъ боку. Року 1343 склали умову съ Казимиромъ Польскимъ, а сей во̂ддаючи хрестоносцямъ Землѣ, за яки̂ мѣжь ними було змаганє Кульмску, Михайло̂вску та частину Куявіи и зрѣкшися ихъ и самъ и за дѣтей, звернувъ переважно увагу на боротьбу зъ Литвою за Волынь та Галицку Русь. А ранѣйше сего, лицарѣ 1341 р. ско̂нчили зъ Даньскимъ королемъ суперечку за Естонію: вони за грошѣ придбали собѣ сю околицю у купѣ зъ мѣстомъ Ревелемъ. Ско̂нчивши всѣ си̂ справы, хрестоносцѣ почали лагодитись до во̂йны зъ Литвою: для того во̂дбудували зновъ замокъ Байербургъ, що колись зруйнувавъ Гедыминъ, а до того ще збудували двѣ нови̂ твердинѣ Юрбургъ та Марієнбургъ и въ купѣ зъ симъ вздовжь Литовскои межѣ почали прокладати три воєнни̂ дороги, зъ ровами, тынами та баштами.
На додатокъ до сего магістеръ вырядивъ до Германіи посло̂въ закликати у похо̂дъ гостей-лицарѣвъ та вербувати воєнни̂ дружины. На се закликанє во̂дгукнулись и 1344 р. зъявилися до Прусіи перши̂ дружины за приводомъ Вильгельма, графа Голяндіи, та въ купѣ съ хрестоносцями опустошили сумѣжну смугу Литвы. На другій ро̂къ хрестоносцѣ чекали для запомоги ще бо̂льшои силы воєнныхъ гостей.
Очевидно Литовскимъ князямъ потрѣбно було яко мога запобѣгати обороны; для сеи обороны треба було одного проводу та одностайности въ дѣйности, а про се не можна було й думати при роздѣлѣ великого князѣвства на дро̂бни̂ самосто̂йни̂ удѣлы; значить, треба було выдобути зновъ власть великого князя та по̂дбити по̂дъ ню всѣхъ члено̂въ Гедыминового роду. Сю потребу вызнали и поклали довести до чину, змовившися обопо̂льно, два найвдатливѣйши̂ та найсильнѣйши̂ Геды-
