Сторінка:Исторія Великого Князѣвства Литовского (1887).pdf/84

— 69 —

а самъ, покинувши Псковъ, во̂дъѣхавъ у Новгородъ. Впродовжь 1341–1342 р. траплялися невелички̂ стычки впродовжь усеи Ливоньско-псковскои межѣ. Тымъ часомъ лицарѣ почали лагодитись до справдешнёго походу на Псковъ, та бажаючи забезпечити себе въ часѣ походу, збудували по межѣ, на Псковско̂й Землѣ, твердиню Нове-мѣсто (Neuhausen). Псковичане обернулися за запомогою до Новгородцѣвъ, але мѣжь сими громадами зъ якогось вже часу истнувала незгода черезъ те, що Псковъ бажавъ стати незалежнымъ во̂дъ Новгорода; съ такои незгоды Новгородцѣ не давали нѣякои во̂дповѣди, а пото̂мъ, якъ свѣдчить Псковска лѣтопись и зовсѣмъ во̂дреклись во̂дъ запомоги. Тодѣ Псковичане „отверглися отъ Новгорода“, вдались за запомогою у Витебскъ до Ольгерда. Витебскій князь у купѣ съ Кейстутомъ та зъ дружиною Полоцкою справдѣ зъявився у Псковѣ. Передній єго полкъ за приводомъ Литовского воєводы Юрія Витовтовича йдучи до Ливоньскои границѣ наскочивъ на мо̂цне Ливоньске во̂йско, що вже вступило у Псковску Землю; не встоявши супроти Ливонцѣвъ, Юрій мусивъ во̂до̂йти въ Изборскъ и зачинитись тамъ, а лицарѣ облягли мѣсто. А Ольгердъ ишовши слѣдомъ за Юріємъ зъ головнымъ во̂йскомъ Псковско-Литовскимъ, довѣдавшись про те, що трапилось Юрію, звелѣвъ во̂йску во̂дступити назадъ за рѣчку Велику и тамъ у Псковѣ чекати що дальше буде; сами̂ жь князѣ Литовски̂ зъ невеликою дружиною зо̂стались на лѣвому березѣ сеи рѣки, та доглядались до руху Нѣмцѣвъ. Тутечки вбито Полоцкого князя Любка Войновича, що въ ночи въѣхавъ „самдругъ“ мѣжь Нѣмцѣвъ. Тымъ часомъ ти̂, що були въ Изборску, просили яко мога запомоги, але Ольгердъ не слухавъ ихъ, а то̂льки умовлявъ ихъ цуратися „крамолы“, та яко мога оборонятись во̂дъ Нѣмцѣвъ, що повинни̂ швидко залишити облогу. Въ самому Псковѣ ремствували за таки̂ Ольгердови̂ вчинки, але не дивлячись нѣнащо, швидко сталось такъ, якѣ во̂нъ казавъ. Якъ минуло девять день, то Ливоньскій магістеръ Бурхардъ фонъ Драйлєвенъ, попаливъ поромы та всю харчь та й не довго чекаючи рушивъ до Ливоніи. Лѣтопись Вігандова зъ Марбурга объяснює и вчинки Ольгердови̂ и утечу Ливонцѣвъ съ по̂дъ Изборска, що на першій поглядъ було незрозумѣлымъ; ся лѣтопись свѣдчить, що Ольгердъ переправивъ черезъ Двину три мо̂цни̂ загоны Литовцѣвъ и звелѣвъ опусто-