та давали єму проводирѣвъ. Черезъ сей нападъ орденъ змушеный бувъ багато де-чимъ поступитись: въ марци 1330 р. магістеръ Ебергардъ фонъ Мунгаймъ зъ архієпископомъ та Ригою склавъ умову. Орденъ вызнавъ ихъ незалежно̂сть, во̂дрѣкся во̂дъ будованя фортецы въ Ризѣ и понявся во̂дбудувати всѣ мѣстови̂ заводы та будо̂влѣ, що були спустошени̂ въ часѣ довгои во̂йны. Се вже значило, що дуже охляли силы Ливоньского ордена въ сѣй боротьбѣ, мо̂ць его ослабла, а перевага єго власти властею духовныхъ володарѣвъ та мѣстовыхъ громадъ, яка скоилася за помогою Гедыминовою, не давала єму спроможности на будущину дуже шкодити великому князѣвству Литовскому. И справдѣ: въ продовжь десяти роко̂въ, що ще князювавъ Гедыминъ на Литвѣ, не можна вже здыбати спомину про яке небудь справдешнє выступленє Ливоньскихъ лицарѣвъ супроти Литовскихъ Земель.
Що до иншихъ зносинъ Гедымина съ чужосторонцями, то въ жерелахъ єсть то̂льки небагато звѣстокъ про во̂дносины до Золотои Орды великого князѣвства Литовского. Не даючи жаднои ваги по̂знѣйшимъ та темнымъ переказамъ про нѣ бы бувши̂ походы Гедыминови̂ ажь до Кавказу, можна то̂льки вказати на имовѣрну свѣдомо̂сть, хочь може й не зовсѣмъ певну, що часомъ Гедыминъ въ боротьбѣ съ хрестоносцями користувався запомогою татарскихъ загоно̂въ. Окро̂мъ сего стоять въ рускихъ лѣтописяхъ звѣстки про два татарски̂ набѣги на Литву, але не вѣдомо, нѣ зъ якои речи склалися си̂ набѣги, нѣ чи велики̂ були си̂ стычки. На останку оденъ зъ ливоньскихъ акто̂въ натякає, що въ листопадѣ 1324 р. до Вильны прибули татарски̂ послы, але що й до чого таке склалось, про те неясни̂ речи въ сему жерелѣ. Такій бракъ звѣстокъ стає зрозумѣлымъ, якъ згадаємо, яки̂ въ ти̂ часы могли бути во̂дносины великого князѣвства до Орды? За часо̂въ Гедыминовыхъ си̂ во̂дносины могли бути то̂льки урывковыми и вони не часто траплялись, бо треба памятати, яка широка смуга Рускихъ Земель лежала мѣжь Литовскимъ князѣвствомъ та Ордою.
Мало є такожь вѣдомостей про внутрѣшню дѣйно̂сть Гедымина та про єго вплывъ на устро̂й и порядкованє у великому князѣвствѣ Литовскому. Окро̂мъ того, що вже перше згадано, се бъ то полѣпшенє воёвничихъ справъ, збудованє твердинь, запобѣганє притягнути на Литву захо̂дныхъ пересе-
