доведеными и своєкористно̂сть ордена, и єго прихильно̂сть до интригъ, и єго нетерпимо̂сть и люто̂сть, а доводы сему стояли въ грамотахъ Гедыминовыхъ; незабаромъ зъявились ще двѣ грамоты: въ одно̂й великій князь списувавъ усѣ кривды та неправды, що єму чинили лицарѣ, а въ другому запевнявъ папу, що во̂нъ вже давно вѣрує у св. Тройцу и признає зверхно̂стъ папы, яко єдиного намѣстника Христового на землѣ. Одержавши си̂ грамоты папа змушеный бувъ по̂слати лєгато̂въ на Литву 1324 р. На чолѣ посло̂въ стояли: Вартоломей, Алетскій єпископъ та Бернардъ, священикъ Бенедиктиньского монастыря св. Теофрида що въ Пюѣ. Маючи зъ собою папску инструкцію та вѣрительни̂ листы до всѣхъ христіяньскихъ володарѣвъ, лєгаты приѣхали до Риги 22. вересня 1324 р. Перше всего закрѣпили умову, що склавъ Гедыминъ зъ духовными та свѣтскими володарями Ливоньскими, а списокъ зъ умовы сеи во̂дослали до магістра прускихъ хрестоносцѣвъ, додаючи до него гро̂зьбу, що хто зломить хочь трохи дещо зъ сеи умовы, на того наложеный буде довѣчный интердіктъ. Ско̂нчивши се лєгаты почали доводити до вчинку головну частину свого посольства и для того вырядили посло̂въ до Гедымина, бажаючи мати дѣло зъ нимъ особисто, та умовитись якъ и що треба вчинити для впровадженя христіяньскои вѣры на Литвѣ.
Си̂ послы приѣхали до Вильны 3. листопада 1324 р., а во̂дъѣхали назадъ до Риги 25. До нашихъ часо̂въ до̂йшло одовѣданє про зносины сего посольства зъ Гедыминомъ того жь самого черця, що возивъ грамоту великого князя до Авиніону, а теперь бувъ найважнѣйшимъ посломъ. Оповѣданє се дуже цѣкаве. Воно розъяснює зъ великими подробицями справдешній розумъ Гедыминовыхъ грамотъ та кро̂мъ того говорить и про те, ско̂лько було додано до нихъ чужого; се чуже и склало весь характеръ сихъ зносинъ, що нѣ бы були заповзяти̂, маючи на метѣ принятє Литвою Христовои вѣры.
Грамоты дѣйстно були писани̂ во̂дъ Гедымина, але бажанє приняти Христову вѣру додане було, не пытаючи про те великого князя. На той часъ у Волынѣ були два католицки̂ монастырѣ: Доминикано̂въ та Франціскано̂въ; мѣжь ними обома истнувала велика заздро̂сть и оденъ передъ другимъ добивався придбати собѣ якъ найбо̂льше вплыву при дворѣ великого князя, бо во̂нъ въ часѣ зносинъ зъ захо̂дными сусѣдами все обертавсь
