Сторінка:Исторія Великого Князѣвства Литовского (1887).pdf/71

— 56 —

Рижскій магістратъ пово̂дсылавъ си̂ грамоты, що кому належало и ручився, во̂дъ свого мѣста, въ ихъ справдешности. До папы грамоту привѣзъ якійсь рижскій чернець; сей чернець оповѣстивъ, що посла зъ Литвы затримали хрестоносцѣ на дорозѣ и вкинули въ темницю, але саму грамоту привезено до Риги и отсе магістратъ во̂дправивъ єѣ, куда було слѣдъ. Рижскій архієпископъ впевнивъ си̂ слова черця. На заходѣ си̂ грамоты Гедыминови̂ вчинили велике враженє. Папа заразъ оповѣстивъ Француского короля черезъ осо̂бныхъ посло̂въ, що ось яка повстала радо̂сть — Литовскій наро̂дъ згоджується выхреститись; по̂сля сего папа по̂славъ до ливоньского магістра грамоту, звѣщаючи єго, що Литовскій наро̂дъ пріймає Христову вѣру и забороняючи Ливонцямъ воювати зъ Литвою. Що до Гедымина, то папа писавъ єму, що во̂нъ зъ радостю одержавъ єго листъ и що заразъ же по̂шле до него лєгато̂въ, що бъ вони поклопотали яко мога вчинити все, що треба для принятя Литвою Христовои вѣры. Духовни̂ володарѣ Ливоньски̂, вже не чекаючи лєгато̂въ, а то̂лько послушни̂ папѣ, заразъ же склали миръ зъ Гедыминомъ. Ся умова була складена мѣжь Рижскимъ архієпископомъ та єпископами Езельскимъ, Дерптскимъ, Ревельскимъ, магістратомъ Риги и Датскимъ начальникомъ мѣста Ревеля та Гедыминомъ въ жовтни 1323 р.; до сеи умовы пристали й Ливоньски̂ лицарѣ, бо не осмѣлювались перечити папѣ та громадскому покладаню усего Ливоньского народу. Загально по̂сля оповѣщеня Гедыминовыхъ грамотъ, якъ то̂льки чутка про се пройшла на заходѣ, орденъ хрестоносцѣвъ побачивъ себе въ поганому зовсѣмъ становищи, бо черезъ се всѣ жалобы, всѣ обвинувачуваня Рижского архієпископа та магістрату — Гедыминъ скрѣплявъ въ своихъ грамотахъ новыми подробицями. Орденьска старшина стратила голову и не вѣдала що й робити, що й почати, бачучи, що все стало навпаки єи. Чого вже не робили Ливонцѣ: и спытували подозрѣвати певно̂сть грамотъ, и запевняли папу, що не перечили Гедымину зноситись зъ нимъ, и важилися за помогою Прускихъ єпископо̂въ перешкодити скласти миръ зъ Гедыминомъ; и зновъ по̂слали своихъ выборныхъ по̂дписати миръ, а на останку, спытували засвѣдчити свою неповинно̂сть черезъ провінціяла прускихъ Мінорито̂въ; але нѣчого не помагало, бо и въ Авиніонѣ, и загально на заходѣ имъ вже не няли вѣры; усѣ почитали