похо̂дъ Гедымина на Волынь, та не маємо спроможности приро̂вняти до нѣчого, бо въ иншихъ жерелахъ нема нѣякихъ вѣдомостей про се. Єсть певно̂сть въ тому, що на початку свого князюваня Гедыминъ воювавъ зъ Галицко-Володимирскими князями; Стрыйковскій, не кажучи, зъ во̂дки во̂нъ узявъ, оповѣдає навѣть, зъ якои речи повстала ся во̂йна. Во̂нъ говорить: „Князѣ Волыньски̂, вѣдаючи, що Гедыминъ воює съ хрестоносцями, замѣсть поданя єму запомоги, вчиняли набѣги на Литовски̂ Землѣ понадъ Вилією та бо̂ля Новгородка… Князь Левъ Луцкій захопивъ навѣть Берестє та Дрогичинъ у часѣ во̂йны съ хрестоносцями“. Що була спо̂лка мѣжь Галицко-Волыньскими князями та хрестоносцями, на те є доводы въ умовахъ мѣжь ними, що князѣ понялись обороняти землѣ ордена во̂дъ нападо̂въ усякихъ ворого̂въ; найважнѣйша выгода Волынскихъ князѣвъ въ сѣй боротьбѣ була въ суперечцѣ зъ Литвою за такъ звану По̂дляхію, се бъ то за по̂вденну частину колишнёи Ятвяжскои Землѣ (зъ мѣстами Берестємъ, Дрогичиномъ, Мѣльникомъ, Бѣльскомъ и т. д.); ся суперечка почалась ще мѣжъ Львомъ Даниловичемъ та Тройденомъ, заразъ же по̂сля смерти Шварна Даниловича. Маючи на увазѣ звѣстку, що зо̂сталась въ оповѣданю, що нѣ бы то Гедыминъ, ско̂нчивши похо̂дъ на Волынь, зупинивсь зимувати въ Берестѣ и во̂дпустивъ во̂йско по домо̂вкахъ, треба покладати, що ся во̂йна ско̂нчилась на користь Гедымина и во̂нъ прилучивъ до Литвы По̂дляхію. Та й справдѣ ся околиця за Гедымина була прилучена до великого князѣвства Литовского; вона пото̂мъ, за часу подѣлу удѣло̂въ мѣжь сынами Гедыминовыми, по̂шла Кейстутови на часть. Ото жь якь справдѣ въ часѣ во̂йны за По̂дляхію, довелося Литовскому князу уво̂йти на Волынь ажь до мѣста Володимира, та ще якъ справдѣ коло сего мѣста бувъ вбитый якій-небудь мѣжь Волыньскими князями, то въ такому разѣ швидше надъ усе можна згодитися съ покладанємъ Шараневича, що похо̂дъ до Волыни склався 1316 р., а княземъ, що вбитый бувъ тодѣ Литвою, бувъ не хто иншій якъ Юрій Львовичь. На се однакъ же нема нѣякихъ певныхъ доводо̂въ, а значить, покладанє се зо̂стається то̂лько имовѣрнымъ, а не певнымъ.
