гинею ихъ, посадилъ ихъ на Снепородѣ, а иншихъ на Днѣпрѣ, гдѣ теперь Черкасы сидятъ; а Снепородцевъ посадилъ на Днѣпрѣ жь у Каневѣ; и сидячи Снепородцѣ на Днѣпрѣ у Каневѣ, предся отчизны свои по рѣчкамъ инымъ Сивирскимъ уходити не перестали“. Споминъ народный въ сему переказѣ впродовжь двохъ вѣко̂въ, замѣсть имени Витовтъ постановивъ имя Гедыминъ, а сей останній зъ роду нѣколи не вчинявъ походо̂въ до Крыму та до Кавказкихъ го̂ръ. Навѣть розумѣючи переказъ дословно, треба тямити, що во̂нъ до самого Гедымина прилучає закладины Черкасъ та осель понадъ Снѣпородомъ; значить, ихъ-то не було за часо̂въ нѣ бы то бувшого завоєваня Гедыминомъ Кієвскои околицѣ. Очевидячки, що складчикъ лѣтописи Быховця чувъ сей понадднѣпряньскій переказъ, та въ своєму оповѣданю перевернувъ єго не такъ, якъ слѣдъ.
На останку й сами̂ подѣѣ въ оповѣданю лѣтописи Быховця силомо̂ць злучени̂ до купы складчикомъ. Можно̂сть є майже напевно покладати, що все оповѣданє складене зъ двохъ переказо̂въ, а си̂ переказы належать до двохъ во̂друбныхъ подѣй зовсѣмъ не одночасныхъ; що до другои половины оповѣданя, се бъ то до походу на Кієвъ на веснѣ, то на се є докладни̂ указки. Є оповѣданє въ стародавно̂й литовско̂й лѣтописи про похо̂дъ Витовто̂въ на Кієвъ 1392 р., що мавъ замѣръ на мѣсце князя Володимира Ольгердовича зробити Кієвскимъ княземъ єго брата Скиргайла. Лѣтопись оповѣдає такъ: „На весну князь великій Витовтъ иде и взя землю Подольскую, а князю Володиміру Ольгердовичю, тогда бывши въ Кієвѣ, и не всхотѣ покоры учинити и чоломъ ударити великому князю Витовту. Тойже весны князь великій Витовтъ пойде и взя градъ Житомиръ и Вручій и пріѣха къ нему князь Володимеръ. Тогожь лѣта на осень князь великій Витовтъ выведе єго изъ Кієва и дасть єму Копылъ, а на Кієвѣ посади князя Скиргайла, самъ же князь великій Витовтъ пойде на Подольскую землю. А князю Скиргайлу повеле идти изъ Кієва ку Черкасомъ и ку Звенигороду. Князь же Скиргайло, Божьєю помощью, великого князя Витовта повелѣніємъ, взя Черкасы и Звенигородъ и возвратися паки ко Кієву“. Складчикъ лѣтописи Быховця видимо користувавъ зъ литовскои лѣтописи и помѣстивъ се оповѣданє у своѣй хроніцѣ по̂дъ 1392 р.; сего однакъ же єму було мало; во̂нъ ще и въ друге оповѣдає то само про
