Волынь р. 1320–1321, не має въ собѣ нѣякои певности; теперь же якъ розмѣркуємо про всѣ подробицѣ сего оповѣданя, що нѣ бы то додають сему оповѣданю характеръ великои певности, то переконаємось, що усѣ си̂ подробицѣ по части выгадани̂, а по части складени̂ съ такихъ осо̂бъ та подѣй, що истнували та склалися въ протягу майже двохъ вѣко̂въ.
Въ оповѣданю лѣтописи Быховця стоять имена ось-якихъ князѣвъ, що пріймали участь въ подѣяхъ: Володимиръ Волыньскій, Левъ Луцкій, Романъ Бряньскій, Станиславъ Кієвскій, Олегъ Переяславскій, Иванъ Рязаньскій и Мендовгъ Альгимунтовичь Гольшаньскій; мѣжь усѣма сими именами то̂лько два: Льва та Ивана, дѣйстно належать сучасникамъ Гедыминовымъ; три други̂ — Володимира, Романа та Мендовга — се имена тыхъ князѣвъ, що жили въ иншій часъ, два жь останни̂ зовсѣмъ выгадани. Останній Волыньскій князь на имя Володимиръ, бувъ небожемъ Данила Романовича — се Володимиръ Васильковичь; въ Ипатієвско̂й лѣтописи є оповѣданє про єго недугу та смерть р. 1289, значить, во̂нъ не пріймавъ участи у во̂йнѣ проти Гедымина. Бряньскій князь, Романъ Михайловичь, бувъ сучасникомъ и тестемъ Володимира Васильковича; ще р. 1264 воювавъ зъ нимъ Мендовгъ, великій князь Литовскій. Про сего Романа є въ лѣтописяхъ споминъ въ останнє р. 1285 черезъ набѣгъ на Смоленьскъ. На початку жь XIV. ст. въ Бряньску мѣжь Святославомъ Глѣбовичемъ та єго небожемъ Василемъ Олександровичемъ було змаганє за княжій сто̂лъ (1309–1310); Василь Олександровичь за помогою Татаръ подолѣвъ дядька и вмеръ Бряньскимъ княземъ 1314 р. По̂сля него тамъ князювавъ Глѣбъ Святославовичь и єго вбито у Бряньску 1339 р. въ часѣ повстаня. Такимъ побытомъ имя Романа Бряньского за часо̂въ Гедымина зъявляється яко анахронізмъ. Въ лѣтописи Быховця сей Романъ у купѣ зъ симъ зветься зятемъ Льва Луцкого; якъ сей Левъ бувъ Левъ Юрієвичь, що князювавъ во̂дъ 1316 до 1324 р., то во̂нъ зовсѣмъ не бувъ родичемъ Романови Бряньскому, а такожь и не бувъ вбитый по надъ Ирпеню, де нѣ бы то була битва зъ Гедыминомъ, бо мы вже бачили, якъ оповѣдали про листъ Польского короля Владислава до папы, що Левъ та Андрѣй Юрієвичѣ померли (decesserunt ex hac luce) 1324 р. Князь Олегъ Переяславскій — се вже зовсѣмъ выгадка, бо по̂сля опустошеня Батыємъ князѣвства
