Василя, якъ во̂нъ приѣхавъ, але заразъ же по̂сля сего склалась для него инша перепона: майже одночасно зъ Василемъ зъявились у Володимирѣ Волыньскому до митрополіты послы во̂дъ Псковичѣвъ, во̂дъ Гедымина и во̂дъ иншихъ Литовскихъ князѣвъ, просячи посвятити на Псковского єпископа якогось Арсенія, що выбрали Псковичѣ; Новгородцѣ почали змагатись супроти сего, бо Псковъ залежавъ до сего часу во̂дъ Новгородского владики; значить, выбранє осо̂бного єпископа було ознакою добутя Псковомъ незалежности во̂дъ Новгорода, що зачислявъ Псковъ до своихъ пригородо̂въ. Вважаючи на Новгородцѣвъ митрополіта во̂дмовивъ посламъ во̂дъ Пскова та во̂дъ Литвы: „Арсеній уѣхалъ со Псковичи посрамленъ отъ митрополита“. За се Гедыминъ вгнѣвався на Новгородцѣвъ, и на той часъ, якъ довелося Новгородскому владицѣ вертатися до дому, то во̂нъ „поѣха на Кієвъ, бояся Литвы“. Тымъ часомъ, якъ во̂нъ объѣздивъ Литовску границю, „меже Литвы и Кієва“, єго перестерѣгъ митрополіта, що литовска дружина чатує єго на дорозѣ, що бъ захопити до рукъ; Василь почавъ поспѣшатись, приѣхавъ щасливо до Кієва и зъ во̂дти простувавъ до Чернигова; але по̂дъ Черниговомъ зновъ єго зустрѣнула небезпечно̂сть; єго наздо̂гнавъ „Кієвскій князь Федоръ съ баскакомъ татарскимъ, а съ ними человѣкъ 50, разбоємъ“. Але все ско̂нчилось безъ душегубства; князь взявъ во̂дъ Новгородцѣвъ окупъ та й вернувсь до Кієва, а архієпископъ черезъ Бряньскъ до Новгорода.
Се оповѣданє не то̂льки говорить про незалежно̂сть Волыни во̂дъ Литвы, але ще на те вказує, що Кієвъ бувъ за межею великого Литовского князѣвства. Въ Кієвской Землѣ 1331 р. князювавъ по̂дручникъ татарскій Федо̂ръ и на се треба звернути особливу увагу, бо черезъ се зъявлялася можно̂сть вѣдати докладно часъ завоёваня Литвою Кієва; се дѣйстно склалось р. 1362. Року 1361 у Кієвѣ князювавъ отой самый Федо̂ръ, а 1362 р. Ольгердъ Гедыминовичь вызволивъ во̂дъ Татаръ и Подо̂лє и Кієвщину, розбивши по надъ Синёю-водою трёхъ темнико̂въ татарскихъ; тодѣ „Кієвъ подъ Федоромъ княземъ вҙятъ и посади въ немъ Володимира, сына своєго; и нача надъ сими владѣти, имъ-же отцы єго дань даяху“.
Значить, загальне покладанє въ оповѣданю Стрыйковского та въ лѣтописи Быховця, що Гедыминъ завоёвавъ Кієвъ та
